Їх немає, їх більше нема!
Хоч всміхаються їхні портрети,
Хоч потроху минає зима,
І вже чути пташині сонети.
Їх немає. За що таким смерть?
За яку таку, Боже, провину?
Мить - і постріл… Думки шкереберть.
Мати кропить слізьми домовину.
Їх немає,а вдома їх ждуть
Наречені,кохані,дружини.
Ще не вмерли, і ось їх несуть
На руках у кровí побратими.
Їх немає,немає,нема!
Лиш качатко пливе по Тисúні
.Кров героїв навіки свята!
Слава їм і усій Україні!
Копачівська гімназія пишається своїми героями – випускниками, які захищають Україну серцем і, ризикуючи власним життям, відстоюють цілісність і незалежність України!